Діагностика і лікування хронічного бронхіту в Івано-Франківську

Хронічний бронхіт є прогресуючим запальним процесом у бронхах. Хронічний бронхіт через слабку вираженість симптомів може розвиватися протягом декількох років і призводити до незворотних наслідків.

Хронічний бронхіт - особливості захворювання

Розвитку запального процесу в легенях найбільше піддається доросле населення. Чинниками, що підвищують ймовірність розвитку цього захворювання, є: куріння, несприятлива екологічна обстановка, робота на шкідливих виробництвах. Тютюновий дим, дрібні частинки або гази подразнюють слизову оболонку бронхів, внаслідок чого при тривалому впливі відбувається відмирання вій епітелію, що виконують захисну функцію.

Порушення дихальної функції відбувається через застою мокротиння, в якій може бути присутнім гнійний вміст. Наслідком патологічного процесу є зміна бронхіальної тканини.

Хронічний бронхіт - класифікація

У медицині при класифікації бронхіту використовується низка ознак: характер запального процесу, наявність ускладнень та обструкції. За характером змін у бронхах виділяють гнійний, катаральний, слизово-гнійний, геморагічний бронхіт. За обсягом ураження бронхів: дистальний відрізняється ураженням дрібних бронхів та проксимальний, при якому запалюються великі бронхи. Обструктивний та необструктивний бронхіт виділяються фахівцями з наявності бронхоспастичного компонента, при якому порушується прохідність дихальних шляхів. По фазі патологічного процесу виділяються дві стадії: загострення та ремісії.

Причини розвитку хронічного бронхіту

Хронічний бронхіт, симптоми при якому посилюються поступово, розвивається внаслідок вдихання повітря, в якому містяться різні домішки, які подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів.

До цього часу пульмонологи не мають чіткого уявлення про причину хронічного бронхіту. Основну роль розвитку захворювання відводять наступним факторам:
Повітряним поллютантам (тютюновому диму при курінні чи вдиханні диму цигарок, сигар, сигарет);
Генетичних факторів;
Дефіциту антитрипсину, сурфактанту, трансферину;
Кліматичні умови (поєднання досить низьких температур туманами, високою вологістю, підвищенням барометричного тиску).

Ознаки хронічного бронхіту

Найпоширенішою ознакою хронічного бронхіту є кашель, який може тривати 10-20 днів.

При хронічному бронхіті можлива поява інших симптомів:

Головні болі та запаморочення;
Болючі відчуття в ділянці грудей;
Слабкість та пітливість;
Сриплячі звуки в грудях;
Синюшність шкірних покривів;
Задишка;
Порушення сну.

Хронічний обструктивний бронхіт відрізняється тим, що сухий кашель приступообразно турбує хворого під час перебування в горизонтальному положенні. Крім цього, лікарями-пульмонологами спостерігаються ознаки вираженої дихальної недостатності.

Загострення хронічного бронхіту: симптоми та лікування

Лікарями пульмонологами виділяється три типи загострення хронічної форми бронхіту:

I тип характеризується посиленням задишки і збільшенням відокремлюваного мокротиння, в якій може бути домішка гною;
II тип проявляється тоді, коли у хворого виявляються лише дві ознаки з перерахованих;
III тип має одну ознаку першого рецидиву, який може доповнюватися лихоманкою, ГРЗ, почастішанням дихальних рухів, збільшенням частоти пульсу.

Діагностика хронічного бронхіту

Підставою для постановки діагнозу хронічний бронхіт, лікування антибіотиками якого можливе після виявлення причин хвороби, є кашель, що триває до трьох тижнів, при цьому ознаки інших захворювань дихальних органів відсутні. проводить огляд за допомогою стетоскопа.

При підозрі на хронічне загострення легень проводять такі діагностичні заходи:

Забір крові для аналізу;
Рентгенографія легень;
Вимір життєвої ємності легень;
Визначення частоти дихання;
Дослідження мокротиння з посівом;
Вимірювання рівня оксиду азоту в повітрі, що видихається.

Для запобігання розвитку бронхіальної астми пацієнту може бути запропоновано проходження спірографії. Комплексна діагностика дозволяє як правильно поставити діагноз, а й визначити обсяг терапевтичних заходів. Крім цього при діагностиці хронічного бронхіту особливе значення має якість життя пацієнта, чи піддається він шкідливим впливам на роботі та в побуті.

Хронічний обструктивний бронхіт

Лікування хронічного бронхіту обструктивного проводиться з використанням різних груп лікарських препаратів, занять ЛФК та інших ефективних терапевтичних заходів. Якість життя хворого помітно погіршується, якщо розвивається хронічний бронхіт, ефективне лікування сприяє покращенню стану пацієнта та відновленню функціональних можливостей організму.

У дорослих пацієнтів звичайний хронічний бронхіт лікується в амбулаторних умовах. У клініку терапії пацієнтів госпіталізують за наявності таких показань:

Наявність ознак пневмонії;
Поява ознак дихальної недостатності;
Необхідність проведення диференціальної діагностики;
Відсутність ефекту від терапії,
Супутніх захворювань із ознаками функціональної недостатності (серцево-судинної, ниркової патології).

Немедикаментозне лікування полягає в усуненні зовнішніх факторів (куріння, вдихання шкідливих речовин). Для полегшення виділення мокротиння необхідна підтримка адекватної гідратації (рясна питна води, морсів до 2-3 л/добу), зволоження повітря в приміщенні, усунення впливу на пацієнта факторів навколишнього середовища, які викликають кашель (пилу, диму, холодного повітря, різких запахів) . Реабілітологи розробляють кожному пацієнту індивідуальний комплекс гімнастичних вправ, роблять масаж грудної клітки.

При хронічному обструктивному бронхіті призначають бронходилататори:

Короткодіючі бета-2-агоністи (сальбутамол, фенотерол);
Холінолітики (іпратропія бромід);
Також комбіновані препарати (фенотерол іпратропія бромідом) у вигляді розчину для інгаляцій через небулайзер або аерозолю.

Для покращення прохідності бронхів пацієнтам внутрішньо призначають похідні метилксантинів у вигляді пролонгованих форм. За наявності в’язкого мокротиння внутрішньо, ін’єкційно або у вигляді інгаляцій через небулайзер застосовують мукоактивні препарати:

Амброксол;
Ацетилцистеїн;
Бізолон;
Ердостеїн;
Карбоцистеїн.

Також пульмонологи призначають пацієнтам внутрішньо препарати рефлекторної дії, експекторанти (відхаркувальні трави). Застосовують внутрішньо комбіновані препарати, до складу яких входять бронхолітики, експекторанти, муколітики.

При збереженні затяжного кашлю та появі ознак підвищення реактивності дихальних шляхів застосовують протизапальні нестероїдні препарати або інгаляційні глюкокортикостероїдні препарати (флутиказон, будесонід, беклометазон, циклесонід) або фіксовані комбіновані інгаляційні препарати (буде сальметеролом).

Антибактеріальні препарати призначають за наявності таких ознак бактеріального загострення хронічного бронхіту:

Посилення задишки;
Збільшення обсягу та посилення гнійного характеру мокротиння;
Підвищення температури понад три дні;
Виражені ознаки запалення в аналізі крові.

Вибір антибіотика при загостренні хронічного бронхіту проводиться емпірично з урахуванням факторів ризику:

Вік пацієнта;
Вираженості закупорки бронхів;
Частоти загострень;
Наявність супутніх захворювань;
Застосування глюкокортикоїдів.

У зв’язку з тим, що загострення хронічного бронхіту, у більшості випадків має нетяжкий перебіг, віддають перевагу антибіотикам для прийому внутрішньо. У разі тяжкого загострення та у пацієнтів, які перебувають у клініці терапії, антибактеріальні препарати вводять парентерально. Пульмонологи призначають такі антибіотики:

Амоксициліни (у тому числі «захищені» амоксицилін + клавуланат, амоксицилін + сульбактам);
Макроліди (азитроміцин, спіраміцин, джозаміцин, кларитроміцин);
«Респіраторні» фторхінолони (моксифлоксацин, левофлоксацин);
Цефалоспорини третьої генерації.

Деякі пацієнти не оцінюють серйозність такого захворювання, як хронічний бронхіт. Лікарі-пульмонологи з багаторічним досвідом лікування захворювань органів дихання не рекомендують займатися самолікуванням, оскільки не маючи спеціальної освіти неможливо призначити адекватну терапію.

Профілактика хронічного бронхіту

Запалення бронхів є поширеною проблемою серед сучасних людей, тому для її запобігання розроблено певні заходи зниження негативного навантаження на дихальну систему. Курцям слід пам’ятати, що ця шкідлива звичка підвищує ймовірність розвитку хронічного бронхіту. Вакцинація від захворювань, причиною розвитку яких є пневмококи, є обов’язковою при хронічній формі бронхіту. Людям, у яких виявлено хронічний бронхіт, симптоми та лікування залежні, необхідно вакцинуватися проти вірусу грипу.

Профілактика хронічного бронхіту може здійснюватися під керівництвом досвідчених лікарів пульмонологів та ЛФК-інструкторів. Високу ефективність має дихальна гімнастика та лікувальна фізкультура.

Ця стаття є інформаційним матеріалом і не призначена для самодіагностики та самолікування. При появі ознак нездужання слід звернутися до лікаря