Доброякісні пухлини легень - діагностика і лікування

Доброякісні пухлини легень та бронхіального дерева – це велика група захворювань.  Пухлини відрізняються за структурою, розташуванням, клінічними проявами. Але, на відміну від злоякісних, пухлини цього типу частіше мають гладку поверхню, рівні краї, повільно ростуть, не руйнуючи тканини бронхів та легень, а також не дають метастазів.

Доброякісні пухлини легень можуть тривалий час протікати безсимптомно. Збільшуючись у розмірі, пухлина може стискати або перекривати органи дихання, порушуючи їх роботу. Але головна небезпека новоутворень — можливість переродження на злоякісну форму.

Основний спосіб лікування патології – хірургічний. В останні десятиліття розроблено нові методи оперативного лікування із застосуванням щадних, малоінвазивних та реконструктивно-пластичних технологій. 

Причини хвороби

Причини виникнення пухлин у легень точно не встановлені.

Серед факторів ризику, що підвищують ймовірність появи патології, називають:

Ризик формування пухлини підвищується після 40 років. Жінки та чоловіки хворіють приблизно з однаковою частотою.

Симптоми

Доброякісні пухлини легень можуть довгий час не виявляти себе симптомами.

Клінічні прояви виникають, коли пухлина досягає значних розмірів та починає порушувати роботу дихальної системи. Ознаки хвороби значною мірою залежить від виду патології, її локалізації (місця перебування), розміру. 

Найчастіше зустрічаються такі симптоми:

  • задишка;
  • утруднення дихання;
  • кашель;
  • кровохаркання;
  • біль за грудиною;
  • відчуття тяжкості у грудях.

У деяких випадках проявом патології можуть бути запальні захворювання бронхів і легень, що почастішали, — бронхіти, пневмонії.

Доброякісні пухлини легень центральної локалізації, тобто розташовані в ділянці воріт легень, нерідко порушують проходження повітря по бронхах і виявляються яскравішими. Для цієї форми хвороби виділяють три стадії виразності симптомів:

  • І стадія – незначне звуження бронхів, частковий стеноз. Стан пацієнта нормальний, іноді може виникати кашель, невелика задишка.
  • ІІ стадія – вентильний (клапанний) стеноз. Більшість просвіту бронха перекрито. За рахунок еластичності тканин бронх розкривається на вдиху, але закупорюється на видиху. У просвіті накопичується мокротиння. Тканини легені, пов’язані з ураженим бронхом, можуть запалюватися, у хворого підвищується температура тіла. Для цієї стадії характерні судомні напади кашлю, відходження мокротиння з домішкою крові.
  • ІІІ стадія – оклюзія бронха: його просвіт повністю перекритий. У вимкненому з дихання сегменті легені починається нагноєння. З’являються симптоми інтоксикації, пропасниця, слабкість, озноб, можливі напади ядухи. При кашлі важко відходить гнійне мокротиння, часто з домішкою крові.

Поява симптомів неблагополуччя органів дихання – серйозний привід термінового звернення до лікаря.

Класифікація

Захворювання класифікують за різними ознаками. 

Виділяють три стадії розвитку хвороби:

  1. доклінічна – протікає без симптомів;
  2. початкова клінічна – комплекс симптомів носить загальний характер, виражений не явно;
  3. виражена клінічна – зростання пухлини провокує ускладнення, з’являються такі симптоми, як кровохаркання, утруднення дихання, біль у грудях.

По локалізації розглядають такі види патології:

  • Центральна пухлина – розташована близько до області воріт легень і виростає з великого бронха. Одні утворення ростуть усередину бронха, інші – в навколишню тканину легені. Збільшуючись у розмірі, вони можуть стискати бронх або перекривати його просвіт. Симптоматика у своїй виражена найяскравіше.
  • Периферична пухлина знаходиться в легеневій тканині: глибоко або поверхнево. Пухлини цього типу виростають із клітин дрібних бронхів, сусідніх тканин. Периферичні пухлини трапляються частіше, ніж центральні. Довгий час можуть залишатися безсимптомними.

Залежно від того, з якої тканини сформувалося утворення, виділяють такі основні типи доброякісних пухлин легень та бронхів:

  • епітеліальні – папілома, поліп, аденома;
  • мезенхімальні, які формуються із зародкової сполучної тканини – фіброма, ліпома, легенева гамартома або хондрому;
  • ектодермальні, які утворюються із зовнішнього листка зародкової тканини – тератома.

Доброякісні утворення середостіння становлять окрему групу пухлин. , їх поєднують загальні анатомічні межі та подібність клінічних проявів. Незважаючи на анатомічну близькість, до новоутворень легень ці форми зазвичай не відносять.

Діагностика

У доклінічній стадії виявити пухлину може лише інструментальне дослідження (флюорографія, КТ чи МСКТ). Після появи симптомів лікар може при огляді та вислуховуванні виявити хрипи, сухі чи вологі; ослаблення дихання. При перкусії (простукуванні) легень іноді вдається почути притуплення звуку.

Основними методами виявлення новоутворення є:

  • Рентгенографія. Доброякісні утворення в легенях виглядають як округлі тіні різних розмірів. Вони мають чіткі контури, частіше однорідна структура. При гамартом в освіті виявляються вкраплення вапна, при тератом – частки кісткової тканини. 
  • КТ чи МСКТ. Комп’ютерна томографія дозволяє як виявити новоутворення, а й детально оцінити його структуру, щільність тканин. КТ із контрастуванням (динамічна, перфузійна) дозволяє вивчити особливості кровотоку в освіті. Кровообіг у доброякісній пухлині практично такий самий, як у нормальній легеневій тканині. У злоякісних новоутвореннях розвивається патологічна судинна мережа і в пухлинних вузлах накопичується контрастна речовина.
  • МРТ. До магнітно-резонансної томографії вдаються, якщо є протипоказання до рентгену та КТ і необхідно уникнути опромінення. Методика більш інформативна при ліпомі та гамартомі великих бронхів.
  • Ендоскопія бронхів. Бронхоскопія допомагає побачити пухлину, розташовану всередині бронхи. Під час обстеження лікар також оцінює стан та функціональність бронха, бере матеріал для біопсії.
  • Біопсія. У ході процедури витягується невеликий зразок пухлинної тканини. Під час дослідження матеріалу під мікроскопом оцінюється клітинний склад, тканинні зміни, уточнюється тип пухлини.

Обстеження доповнюється лабораторними аналізами крові (загальним, біохімічним).

Лікування

Основний метод лікування пухлин легень – хірургічний. За відсутності протипоказань освіта видаляється, і що раніше буде виконана операція, тим менш травматичним втручанням можна уникнути. 

При доброякісних пухлинах легень найчастіше застосовують такі види операцій:

  • руйнування чи видалення тканини пухлини;
  • резекція (часткове висічення) бронху: 
  • резекція (часткове висічення) легені.

Сучасна медицина має величезний арсенал малоінвазивних методик лазерного, плазмового, електрохірургічного руйнування або видалення пухлини.

Центральні ендобронхіальні (розташовані усередині великих бронхів) пухлини на ніжці можна видалити ендоскопічним способом. 

При периферичних пухлинах лікарі проводять резекцію частини бронха, сегмента легені або енуклеацію (вилущування пухлини) методом відеоторакоскопії через проколи в грудній клітці під контролем відеозображення. У поодиноких випадках, при необхідності проводять торакотомію – відкрите втручання, яке передбачає розтин грудної порожнини через грудну стінку для доступу до легень та бронхів. 

Якщо на тлі пухлин виникли ускладнення у легенях, лікарі видаляють уражені частки (лобектомія) або ціле легке (пневмонектомія) методом торакоскопії або торакотомії. У сучасній онкохірургії широкого поширення набули органозберігаючі бронхопластичні операції. Реконструктивно-пластичні операції дозволяють повністю видалити пухлину, а також закрити дефекти, що сформувалися, щоб максимально зберегти легеневу паренхіму.

Під час оперативного лікування тканини пухлини можуть бути спрямовані на терміновий гістологічний аналіз.

Ускладнення

Деякі види доброякісних утворень згодом можуть малигнізуватися, тобто набути злоякісного характеру і переродитися в рак. Злоякісна неоплазія відрізняється швидким зростанням та високою агресивністю. Вона може проростати у сусідні тканини та утворювати метастази – вторинні осередки в інших органах.

Якщо доброякісні пухлини не лікувати, можуть викликати серйозні патології органів дихання:

  • пневмофіброз – відмирання функціональної частини легеневої паренхіми та заміщення її сполучною тканиною;
  • ателектаз – спад, злипання частини легені з виключенням його з газообміну;
  • бронхоектаз – патологічне розширення та руйнування великого бронха;
  • легенева кровотеча;
  • синдром стискання великих судин.

У деяких випадках хвороба призводить до розвитку рецидивної пневмонії, абсцесу легені.

Прогноз

За раннього початку лікування прогноз у захворювання сприятливий. Після видалення доброякісного новоутворення рецидивів зазвичай не відбувається. Пацієнт повністю відновлює якість життя.

Поява ускладнень погіршує прогноз. У цьому випадку може знадобитися видалення значної кількості тканин, через що реабілітація стає більш тривалою.

Профілактика

Специфічних методів профілактики немає. Головна міра запобігання проблемам — регулярне проходження профілактичного обстеження, флюорографії легень. Патологія найефективніше виліковується на стадії доклінічних проявів.

Ризики розвитку доброякісних пухлин допомагає знизити здоровий спосіб життя, відмову від куріння. Рекомендується піклуватися про чистоту повітря, дотримуватися техніки безпеки при роботі зі шкідливими речовинами, своєчасно звертатися до лікаря при інфекційних та запальних захворюваннях легень та бронхів.

Ця стаття є інформаційним матеріалом і не призначена для самодіагностики та самолікування. При появі ознак нездужання слід звернутися до лікаря

Елмед