Діагностика і лікування затяжного кашлю в Івано-Франківську
Затяжний кашель є частим приводом для звернення до лікаря-пульмонолога. Кашель-захисна реакція організму, спрямована на видалення з дихальних шляхів секрету та шкідливих елементів (часток пилу, диму, сторонніх предметів).
Існуюча класифікація кашлю дозволяє лікарю скласти алгоритм діагностичного пошуку та лікування.
Який буває кашель
За тривалістю кашель у дорослих поділяється на:
- гострий – до 3 тижнів
- підгострий (затяжний) – тривалістю від 3 до 8 тижнів
- хронічний- тривалістю понад 8 тижнів
Також виділяють
- продуктивний (з відділенням мокротиння)
- та непродуктивний (сухий кашель)
За інтенсивністю виділяють
- покашлювання
- легкий
- сильний кашель
За тривалістю кашель буває
- епізодичний
- короткочасний
- нападоподібний
- постійний
Також виділяють
- специфічний кашель (виникає у зв’язку зі станом, який зазвичай і провокує його виникнення)
- і неспецифічний (тобто не пов’язаний із конкретним, специфічним захворюванням)
Крім того, виділяють також рефрактерний кашель, який продовжується після закінчення лікування.
Привід для звернення до лікаря
Найчастішим приводом для консультації лікаря є гострий кашель, який найчастіше розвивається на фоні перебігу ГРВІ і потребує в більшості випадків симптоматичного лікування (багате тепле пиття, зволоження повітря, туалет носа).
Затяжний кашель
Але переважно тривогу пацієнта викликає кашель, тривалістю понад 2-3 тижнів, тобто підгострий (затяжний кашель). На ньому і зробимо акцент у цій статті.
Найчастішим видом затяжного кашлю є постінфекційний кашель вірусної етіології. Виникає він у зв’язку з розвитком повільно стихає поствірусного запалення дихальних шляхів. При цьому відзначається як пряма цитопатична дія збудника на респіраторний епітелій верхніх та нижніх дихальних шляхів, так і розвиток тимчасової гіперреактивності постінфекційної бронхів. Постінфекційний кашель має високий потенціал до мимовільного дозволу.
Однак слід пам’ятати, що затяжний кашель може бути викликаний і бактеріями. Наприклад, Bordetella pertussis-збудник кашлюку, Mycoplasma pneumonia, Clamydia pneumoniae.
Діагностика кашлю
При зверненні пацієнта зі скаргами на тривалий кашель ретельно збирається анамнез. Уточнюється характер кашлю, тривалість, інтенсивність, умови виникнення, сімейний анамнез за бронхолегеневими захворюваннями, стаж куріння, алергоанамнез, супутня патологія та препарати, що приймаються (зокрема інгібітори АПФ). Проводиться огляд пацієнта.
Далі необхідно виключити «червоні прапори»:
- кровохаркання
- задишка при невеликому навантаженні або у спокої
- зміна голосу, захриплість
- лихоманка
- ціаноз
- гіпотонія, тахікардія, зниження SpO2
- гнійний характер мокротиння
При виявленні червоних прапорів термінове дообстеження чи вирішення питання госпіталізації.
Лікування затяжного кашлю
За відсутності червоних прапорів лікар вирішує питання про доцільність призначення дообстеження:
- клінічний аналіз крові
- аналіз крові на СРБ
- загальний аналіз мокротиння
- посів мокротиння на флору та чутливість до антибіотиків (за її наявності)
- можливо спірографія
- рентгенографія або КТ легень
- посів слизу із зіва на B. pertussis і B. parapertussis (від 7 до 21 дня захворювання)
- ПЛР у разі більш тривалого захворювання,
- ПЛР діагностика Micoplasma pneumoniae, Clamidia pneumoniae
У більшості випадків постінфекційний кашель не потребує спеціального лікування. Якщо симптоми «тривоги» відсутні, допустимо спостерігати пацієнта до 8 тижнів без додаткової діагностики. Найчастіше симптоми проходять самостійно.
При верифікації B. pertussis, мікоплазмової та хламідійної інфекції призначається антибактеріальна терапія.
У схему лікування постінфекційного кашлю входять протикашльові препарати, інгаляції іпратропія броміду, інгаляційні глюкокортикостероїди за показаннями.
Синдром запалення верхніх дихальних шляхів
Іншою частою причиною розвитку затяжного та навіть хронічного кашлю є синдром запалення верхніх дихальних шляхів/синдром постназального затікання.
Кашель у цьому випадку обумовлений стіканням слизового відокремлюваного по задній стінці носоглотки на фоні будь-якого захворювання порожнини носа. Найчастіші причини постназального затікання – алергічний риніт, гострий синусит, поліпозний риносинусит, куріння. При синдромі постназального затікання пацієнти описують кашель як малопродуктивний: на тлі тривалого болючого кашлю, частіше вранці відзначається відходження невеликих грудочок слизу, після чого кашель стихає.
Щоб усунути прояви синдрому постназального затікання необхідно проводити лікування основного захворювання.