Додаткові методи дослідження
Додаткові методи дослідження органів дихання – ангіографія легень, плевральна пункція, біопсія, гістологічне дослідження та інші
Ангіографія легень
Ангіографія легень – додатковий метод дослідження органів дихання дослідження для судин легень проводиться з метою оцінки стану кровотоку. Дослідження призначається пацієнту у випадках підозри на наявність невеликого невізуалізованого утворення для виявлення шляхів кровопостачання пухлини, при легеневих кровотечах, тромбоемболії легеневої артерії. Процедура проводиться шляхом катетеризації.
Плевральна пункція
Плевральна пункція – процедура, під час якої видаляється рідина, що скупчилась у плеврі – між грудною порожниною та слизовою оболонкою легень.
Плевральна пункція може проводитися з діагностичною метою – отримана рідина відправляється в лабораторію для проведення аналізів, а також з полегшення стану пацієнтів з деякими видами захворювань (плевритом, гідротораксом і т.д.) З метою диференціальної діагностики характеру рідини визначають її питома вага, кількість міститься клітин.
Пункція проводиться амбулаторно під місцевою анестезією. Для точного наведення голки використовується УЗД-контроль. Після процедури пацієнту може бути зроблений рентген легень з метою унеможливлення розвитку ускладнень.
Біопсія
У разі сумнівності чи неможливості однозначно визначити характер виявленого за допомогою інших методів обстеження освіти проводиться біопсія підозрілої ділянки.
Біопсія – вилучення зразка тканин з метою подальшого цитологічного або гістологічного дослідження, визначення структурного складу тканин, виду та типу патологічного процесу, ступеня злоякісності клітин, відповіді клітин на хіміо- та таргет-препарати.
Головне завдання біопсії легень – отримання зразка тканин або клітинного матеріалу з підозрілої ділянки з метою виявлення наявності злоякісних клітин. Біопсія також має провідне значення у діагностиці онкологічних захворювань, легеневого фіброзу, саркоїдозу, туберкульозу.
Біопсія може бути проведена під час бронхоскопії, черезшкірним пункційним методом, під час відкритої операції або відеотораскопічної.
Вибір методу біопсії безпосередньо залежить від локалізації освіти, її розміру, загального стану пацієнта, наявності у нього супутніх захворювань тощо.
Пункційна біопсія проводиться під KT або УЗД-контролем для кращого позиціонування біопсійної голки.
Браш-біопсія (щітковий зіскрібок) використовується при заборі зразків тканин із дрібних бронхів за допомогою спеціальної насадки на бронхоскопі.
Для кращої візуалізації та точності запровадження біопсійної голки, використовуються сучасні методи візуального контролю. Біопсія може проводитись:
Морфологічне дослідження
Ще один додатковий метод дослідження органів дихання Для проведення морфологічних досліджень необхідно одержати зразок тканин підозрілого утворення.
Гістологічне дослідження
Гістологічне дослідження вилученого під час біопсії зразка тканини в лабораторних умовах є обов’язковим за найменшої підозри на розвиток онкологічного процесу.
Гістологічне дослідження новоутворень ґрунтується на вивченні структур, що спостерігаються в пухлини та патологічно зміненій тканині.
Основними гістологічними критеріями злоякісності новоутворення є атипія клітин, інфільтративний і деструктивний ріст.
На сьогодні гістологічне дослідження є єдиним надійним способом точно визначити тип пухлини, ступінь злоякісності клітин, гормонозалежність пухлини тощо.
Цитологічне дослідження
Цитологічне дослідження ґрунтується на вивченні морфологічних ознак окремих клітин та комплексів з урахуванням взаєморозташування в них клітин. Основними критеріями злоякісності пухлинної клітини є атипія та поліморфізм.
Імуногістохімічне дослідження
Імуногістохімічне дослідження служить визначення чутливості пухлини. Ці дослідження особливо важливі, тому що дають уявлення не тільки про тип пухлини, а й про можливість застосування гормонотерапії для її лікування, чутливості пухлини естрогенів, прогестерону, герцептину і т.д., що має вирішальне значення при виборі відповідної терапії.
Імунофлуоресцентний автоматизований кількісний аналіз визначає проліферативну активність пухлини – інтенсивність поділу її клітин.
Визначення біомаркерів дозволяє визначити чутливість пухлини до різних хіміопрепаратів.