Застійна пневмонія (Гіпостатична пневмонія) - діагностика і лікування в Івано-Франківьку
Застійна пневмонія (Гіпостатична пневмонія) відноситься до запального процесу, що розвивається у хворих з недостатністю кровообігу. До таких хворих належать люди, які тривалий час перебувають на постільному режимі, люди похилого віку з важкими захворюваннями серцево-судинної системи, органів дихання. Негативним фактором є ослаблення імунітету. Гіпостатична пневмонія – це вторинна застійна пневмонія.
Причини застійної пневмонії
Застійна пневмонія часто супроводжує стенокардію, вади серця, ІХС, гіпертонічну хворобу, бронхіальну астму, миготливу аритмію, цукровий діабет, хронічний пієлонефрит і багато інших захворювань.
Сприятливими факторами розвитку застійної пневмонії є вік пацієнтів віком від 60 років, тривалий вимушений пасивний стан у ліжку при травмах кісток, онкологічних захворюваннях, викривленнях хребта, деформаціях грудної клітки. Застійне запалення легень у лежачих хворих виникає у післяопераційному періоді після порожнинних операцій.
Застійна пневмонія розвивається при застійних явищах у малому колі кровообігу. Гемодинамічні розлади супроводжуються порушенням легеневої вентиляції та дренажної функції бронхів. В умовах гіповентиляції та гіпостазу в бронхах накопичується в’язке та густе мокротиння, розвивається умовно-патогенна та патогенна мікрофлора, яка викликає запалення легеневої тканини.
Викликають застійну пневмонію різні бактерії: стрептококи, пневмококи, гемофільна паличка, стафілокок та інші мікроорганізми. Найчастіше застійна пневмонія діагностується в нижніх сегментах правої легені, зустрічається двостороння застійна пневмонія.
Гіпостатична пневмонія протікає мляво, із незначним підвищенням субфебрильної температури. Мокроти виділяється мало, дихання слабке. Під час дослідження крові лейкоцитоз зустрічається рідко, ШОЕ не підвищується здебільшого. Застійна пневмонія буває рання та пізня. Рання гіпостатична пневмонія розвивається у перші дні постільного режиму, пізня протягом кількох тижнів.
Дуже часто ранню гіпостатичну пневмонію не можуть визначити через невираженість симптомів та маскування захворювання під симптоми патології, лікування якої проходить пацієнт. При гіпостатичній пневмонії розвивається симптоматика, схожа на симптоми інсульту або серцево-судинної недостатності. Вторинна застійна пневмонія дуже часто призводить до розвитку перикардиту та ексудативного плевриту.
Механізми розвитку застійної пневмонії
Патофізіологічний механізм застійної пневмонії у лежачих хворих пов’язаний із пасивним переповненням венозних судин унаслідок порушення відтоку крові. Спочатку розвивається венозна гіперемія легеневої тканини, яка супроводжується розширенням та подовженням капілярів з подальшим стисненням альвеол. На рентгенограмах видно посилений легеневий малюнок та знижену прозорість легеневої тканини.
У другу фазу застою рідка частина крові пропотіває із судин у проміжну тканину та альвеоли. На рентгенограмах можна побачити картину паренхіматозної пневмонії чи бронхопневмонії. У третій фазі застійної пневмонії виникає виражений інтерстиціальний набряк, відбувається розростання фіброзної тканини з подальшим розвитком пневмосклерозу та ущільненням легені.
Симптоми застійної пневмонії
Виразність клінічних проявів застійної пневмонії залежить від тяжкості основної патології, ступеня вентиляційних та гемодинамічних порушень, приєднання запального процесу. Але загалом, симптоми застійного запалення легенів не відрізняються від симптомів звичайної пневмонії. Проявляється гіпостатична пневмонія наступними симптомами:
- хрипи у легенях;
- кашель;
- субфебрильна температура;
- слабкість та надмірне потовиділення;
- озноб;
- задишка, що посилюється при фізичних навантаженнях;
- невелике відділення мокротиння, можуть бути гнійні виділення, кров у мокротинні.
Виразність симптомів залежить від тривалості та тяжкості захворювання. Небезпека застійної пневмонії у припиненні участі уражених альвеол та тканини легень у дихальному процесі. У лежачого хворого не спрацьовує кашльовий рефлекс, не відходить мокротиння – стан хворого погіршується, все більші ділянки органу перестають брати участь у диханні. Активна життєдіяльність мікроорганізмів призводить до інтоксикації, хворий втрачає апетит, відчуває головний біль, біль у м’язах та суглобах.
Застійна пневмонія може бути ранньою (у перші 2-3 дні постільного режиму) та пізньою (у період від другого до шостого тижня). Ранні застійні пневмонії часто протікають під маскою основної патології. Так, при інсульті у пацієнтів виражені розлади дихання (галасливе, клекотливе, аритмічне) та порушення свідомості. У пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання, проявом застійної пневмонії може бути наростання ознак серцевої недостатності.
Діагностика застійної пневмонії
Зважаючи на малу специфічність клінічної симптоматики та переважання вираженості симптомів основного захворювання, діагностика застійної пневмонії в більшості випадків становить певну труднощі.
Під час аускультації легень при застійній пневмонії вислуховується жорстке дихання, вологі хрипи в задньонижніх відділах легень. осередкові тіні, лінійні тіні в базальних відділах, розширення тіні коренів легені, вузлики гемосидерину.
За допомогою ультразвукового дослідження плевральної порожнини і перикарда визначають наявність випоту в порожнині плеври та серцевій сумці. Пацієнтам із застійною пневмонією обов’язково реєструють електрокардіограму та виконують ехокардіографію. При мікроскопічному дослідженні мокротиння у пацієнтів із застійною пневмонією на фоні вад серця лаборанти виявляють групи клітин, що містять гемосидерин.
Лікування застійної пневмонії
Застійна пневмонія – небезпечне захворювання, яке може призвести до різних ускладнень, смерті хворого. Тому з появою симптомів важливо своєчасно звернутися за медичною допомогою. Алгоритм лікування застійної пневмонії включає боротьбу з бактеріальною інфекцією, зменшення набряку, регуляцію вентиляції та надходження кисню до легень. Пульмонологи проводять комплексну терапію, яка включає:
- антибіотики;
- діуретики;
- відхаркувальні, імуномодулюючі та антиоксидантні препарати;
- засоби, що покращують метаболізм серцевого м’яза;
- серцеві глікозиди.
Пацієнтам призначають кисневу терапію, інгаляційну терапію, масаж спини і грудної клітки, лікувальну гімнастику. З лікуванням застійної пневмонії коригують фонові стани, які послужили розвитку вторинного запалення у легенях.
Для лікування застійної пневмонії використовують фізіотерапевтичні методи лікування: електричне поле УВЧ, індуктотермію, дециметровохвильову терапію, магнітотерапію, ультрафіолетове опромінення, електрофорез. Пацієнтам роблять інгаляції бронхолітиків, препаратів, що розріджують мокротиння.
Профілактика застійної пневмонії
Застосовується комплекс заходів, спрямованих на профілактику застійного запалення у лежачих хворих. З цією метою часто змінюють положення пацієнта, пропонують виконувати активні рухи в ліжку, дихальну гімнастику. Проводять перкуторний масаж грудної клітки, баночний масаж. Пацієнтам забезпечують збалансоване, різноманітне та збагачене вітамінами харчування.
Ця стаття є інформаційним матеріалом і не призначена для самодіагностики та самолікування. При появі ознак нездужання слід звернутися до лікаря